У статті аналізується постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, в якій сформульовано принципову тезу: переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності. Розглядаються засада розумності у приватному праві, умови належного способу захисту цивільного права, підстави для відмови у позові, а також правова презумпція правомірності правочину.

1. Вступ

Позовна давність є одним із фундаментальних інститутів цивільного права, покликаних забезпечити стабільність цивільного обороту та правову визначеність. Питання про те, чи можливе переривання позовної давності після її спливу, має принципове практичне значення: від відповіді на нього залежить доля сотень справ, у яких сторони намагаються відновити право на судовий захист за межами встановленого строку.

Постанова КЦС ВС від 19 квітня 2024 року у справі № 518/776/20 дає однозначну відповідь: переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності. Водночас судовий акт містить важливі висновки щодо засади розумності у приватному праві, належного способу захисту та вичерпного переліку підстав для відмови у судовому захисті.

2. Засада розумності як наскрізний принцип приватного права

КЦС ВС підкреслив, що для приватного права апріорі властивою є засада розумності. Ця засада є універсальною: вона застосовується як при оцінці та врахуванні поведінки учасників цивільного обороту, так і при тлумаченні матеріальних приватно-правових норм і процесуальних норм під час вирішення спорів.

Засада розумності не є суто декларативною: вона слугує реальним інструментом тлумачення закону та оцінки дій сторін. Суд застосовує її як самостійно при тлумаченні норм, так і в контексті оцінки добросовісності учасників спору — що підтверджується посиланнями на постанови ВС у справах № 554/4741/19, № 520/1185/16-ц та № 209/3085/20.

3. Право на судовий захист та умови його реалізації

3.1. Наявність порушеного права — необхідна умова захисту

Відповідно до частини першої статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом особистого немайнового або майнового права та інтересу. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити своє приватне право повністю або частково.

КЦС ВС наголосив: завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий лише за умови, що права позивача дійсно порушені, а сторони використовують судочинство саме з метою такого захисту, а не в інших цілях.

3.2. Належний спосіб захисту

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача. Належний спосіб захисту має гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання відповідного відшкодування. При виборі способу захисту суд оцінює, чи здатен обраний позивачем спосіб реально усунути порушення та відновити становище, яке існувало до нього.

4. Вичерпний перелік підстав для відмови у судовому захисті

КЦС ВС визначив вичерпний перелік приватно-правових підстав для відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи:

• Необґрунтованість позовних вимог — встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем права (інтересу) є самостійною підставою для відмови в позові.
• Зловживання матеріальними правами — використання суб'єктивного права всупереч його соціальному призначенню або з наміром завдати шкоди іншій особі.
• Обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права або інтересу — коли обраний спосіб не здатен реально відновити порушене право або забезпечити ефективний судовий захист.
• Сплив позовної давності — за умови, що відповідач заявив про її застосування, і судом не встановлено поважних причин пропуску строку.

5. Переривання позовної давності: лише в межах строку

Ключовий висновок постанови: переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності. Це означає, що будь-які дії, які за законом перервали б перебіг позовної давності (наприклад, пред'явлення позову або вчинення боржником дій, що свідчать про визнання боргу), мають бути здійснені до спливу встановленого строку.

Якщо позовна давність вже спливла, жодні подальші дії сторін або обставини не можуть відновити або перервати її перебіг. Це правило є проявом засади розумності та принципу правової визначеності: особа, право якої порушено, має діяти в розумні строки, встановлені законом для захисту свого права.

Цей висновок органічно поєднується з нормою статті 204 ЦК України про презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Отже, спроби оспорити правочин поза межами позовної давності суперечать як цій презумпції, так і загальному принципу стабільності цивільного обороту.

6. Практичне значення для юристів

Постанова формує кілька важливих орієнтирів для практики:

• Стежте за строками. Будь-які дії, спрямовані на переривання позовної давності, мають бути вчинені до її спливу. Пропуск строку без поважних причин унеможливлює захист права навіть за наявності підстав по суті.
• Перевіряйте наявність порушеного права перед подачею позову. Відсутність реально порушеного права є самостійною підставою для відмови незалежно від інших обставин справи — і суд констатує це без необхідності аналізу решти доводів.
• Обирайте належний спосіб захисту. Неправильно обраний спосіб захисту призводить до відмови у позові навіть якщо право порушено та строки дотримані. Спосіб захисту має забезпечувати повне відновлення порушеного права.
• Використовуйте засаду розумності як аргумент. У спорах щодо тлумачення норм або оцінки поведінки сторін посилання на засаду розумності є визнаним інструментом аргументації — підтвердженим системною практикою КЦС ВС та ВПВС.
• Пам'ятайте про презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, поки суд не визнав його недійсним. Ця презумпція діє на користь сторони, що захищає правочин, і вимагає від опонента активних доказових дій у межах позовної давності.

7. Висновки

Постанова КЦС ВС від 19 квітня 2024 року у справі № 518/776/20 є важливим орієнтиром у застосуванні інституту позовної давності. Вона усуває будь-які сумніви щодо можливості переривання давності після її спливу та нагадує про системний характер підстав для відмови у судовому захисті.

Для практикуючих юристів ця позиція є однозначним сигналом: своєчасність звернення за захистом порушеного права, правильний вибір способу захисту та дотримання принципу розумності — не формальності, а реальні умови успішного захисту в суді.

Джерела

1. Постанова КЦС ВС від 19 квітня 2024 року у справі № 518/776/20 (провадження № 61-3850св24). URL: https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/118626727

2. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 року № 435-IV (зі змінами). Статті 15, 16 (Право на захист цивільного права), 204 (Презумпція правомірності правочину), 257–268 (Позовна давність).

3. Постанова ВПВС від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16 (щодо належного способу захисту).

4. Постанова ВПВС від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (засада розумності у приватному праві).