У статті досліджується судовий спір щодо поділу криптовалюти (біткоїнів), придбаної в період шлюбу, між колишнім подружжям. Аналізується питання правової природи криптовалюти як об'єкта права власності, критерії розмежування спільного сумісного та особистого приватного майна подружжя, а також роль майнових декларацій як доказу наявності особистих коштів до шлюбу.

1. Вступ

Криптовалюта як порівняно нове явище у майновому обороті дедалі частіше стає предметом судових спорів, зокрема при розподілі майна подружжя. Ані Сімейний кодекс України, ані цивільне законодавство не містять спеціальних норм щодо обігу та поділу цифрових активів, що ставить перед судами непрості завдання правової кваліфікації та оцінки доказів.

Справа № 953/4882/23, розглянута Київським районним судом м. Харкова та апеляційною інстанцією, є прикладом того, як загальні принципи сімейного права застосовуються до нестандартного об'єкта — біткоїнів — та якими доказами може бути підтверджено особистий характер коштів, витрачених на їх придбання.

2. Фабула справи

15 червня 2023 року один із подружжя звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати кошти від продажу 2 одиниць біткоїну (28.12.2020 через обмінник Money 24/7) у сумі 1 472 267,00 грн спільною сумісною власністю та стягнути на її користь половину — 736 133,50 грн.

Чоловік пред'явив зустрічний позов, у якому просив визнати за ним право особистої приватної власності на вказані кошти, стверджуючи, що біткоїни були придбані ним 01 квітня 2017 року виключно за власні докризові заощадження, наявні до шлюбу. Вартість криптовалюти на дату придбання становила 59 130,00 грн (2 BTC), а на дату продажу — більш ніж у 24 рази більше.

3. Позиція судів

3.1. Рішення суду першої інстанції

Київський районний суд м. Харкова рішенням від 06 вересня 2023 року відмовив у первісному позові та задовольнив зустрічний. За чоловіком визнано право особистої приватної власності на суму 1 472 267,00 грн. Суд виходив із сукупності обставин, підтверджених майновими деклараціями за 2015–2017 роки.

3.2. Ключова роль майнових декларацій

Центральним доказом у справі стали декларації про майновий стан, що дозволили суду простежити рух особистих коштів:

• Декларація за 2015 рік (до шлюбу) — зафіксовано наявність особистих грошових коштів у чоловіка.
• Декларація за 2016 рік — задекларовано 23 900 доларів США.
• Декларація за 2017 рік — задекларовано 20 500 доларів США. Різниця між деклараціями 2016 і 2017 років співвідноситься із сумою, витраченою на придбання 2 BTC у квітні 2017 року.

Натомість декларація дружини не відображала зменшення її особистих заощаджень у відповідний період. Доказів спільних коштів подружжя, достатніх для придбання криптовалюти через 9 місяців після укладення шлюбу, матеріали справи не містили. Доказів недостовірності декларацій також надано не було.

4. Правовий аналіз

4.1. Презумпція спільності та її спростування

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Однак ця презумпція є спростовною. Згідно зі статтею 57 СКУ майно, набуте одним із подружжя за час шлюбу, але за особисті кошти, що належали йому до шлюбу, є його особистою приватною власністю.

У розглянутій справі суд визнав цю презумпцію спростованою: незважаючи на те, що біткоїни придбані в період шлюбу, джерелом фінансування були особисті кошти чоловіка, наявність яких підтверджена деклараціями.

4.2. Криптовалюта як об'єкт права власності

Суди фактично визнали криптовалюту об'єктом цивільних прав, не вступаючи в дискусію щодо її правової природи. Факт придбання 2 BTC визнавався обома сторонами. Суд оперував вартісними показниками: ціна придбання (59 130,00 грн) та ціна продажу (1 472 267,00 грн) — і кваліфікував різницю як приріст вартості особистого активу, а не як спільно набутий дохід.

4.3. Практичне значення для доказування

Ця справа демонструє кілька важливих орієнтирів для доказування в подібних спорах:

• Декларації про майновий стан є ефективним і судово визнаним інструментом підтвердження особистих заощаджень до шлюбу — особливо якщо вони охоплюють кілька суміжних років і дозволяють простежити рух коштів.
• Важливим є не лише наявність коштів до шлюбу, а й кореляція між зменшенням задекларованих активів і сумою, витраченою на придбання спірного майна.
• Відсутність доказів спільного фінансування (спільних накопичень подружжя) підсилює позицію сторони, яка доводить особистий характер витрат.
• Волатильність криптовалюти (зростання вартості у 24 рази) сама по собі не перетворює особистий актив на спільний — правовизначальним є джерело первісного фінансування.

5. Висновки

Справа № 953/4882/23 є показовою з кількох поглядів. По-перше, вона підтверджує, що криптовалюта підпадає під загальний правовий режим майна подружжя і не потребує окремого законодавчого регулювання для вирішення питань власності. По-друге, вона демонструє, що придбання активу в шлюбі ще не означає його автоматичної спільності — вирішальним є джерело фінансування.

Для практикуючих юристів справа є нагадуванням: у спорах щодо поділу цифрових активів доказова стратегія має будуватись навколо відстеження фінансових потоків — і майнові декларації, банківські виписки та інші документи, що фіксують стан активів сторін до і після укладення шлюбу, є ключовими інструментами в цьому процесі.

Джерела

1. Постанова апеляційної інстанції від 12 березня 2024 року у справі № 953/4882/23 (Київський районний суд м. Харкова, рішення від 06 вересня 2023 року). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117666203

2. Сімейний кодекс України: Закон України від 10 січня 2002 року № 2947-III (зі змінами). Статті 57, 60 (Особиста приватна власність. Спільна сумісна власність подружжя).

3. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 року № 435-IV (зі змінами). Стаття 190 (Майно як об'єкт цивільних прав).