У статті систематизовано три ключові правові позиції Великої Палати Верховного Суду у сфері поділу майна: щодо процесуального статусу вимоги про встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу; щодо правового режиму майна незареєстрованих партнерів за статтею 74 СКУ; а також щодо вибору між визнанням правочину недійсним і стягненням компенсації як альтернативних способів захисту при відчуженні спільного майна без згоди одного з подружжя.

1. Вступ

Спори про поділ майна подружжя та незареєстрованих партнерів належать до найбільш поширених і процесуально складних категорій цивільних справ. Велика Палата Верховного Суду сформулювала низку правових позицій, що мають уніфікувати судову практику одразу у трьох аспектах: процесуальному (яким чином встановлюється факт спільного проживання), матеріальному (яке майно вважається спільним у незареєстрованих партнерів) та способів захисту (коли слід визнавати правочин недійсним, а коли — стягувати компенсацію).

Розглянуті позиції мають виняткове практичне значення, адже безпосередньо визначають стратегію ведення справи — від формулювання позовних вимог до добору доказів і визначення належного способу захисту порушеного права.

2. Факт спільного проживання: де його місце у рішенні суду?

2.1. У позовному провадженні — лише в мотивувальній частині

Велика Палата підтвердила, що у справах позовного провадження про поділ майна вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу не підлягає задоволенню як самостійна. Такий факт є елементом предмета доказування — його наявність або відсутність суд з'ясовує відповідно до статті 76 ЦПК України та відображає виключно в мотивувальній частині рішення із зазначенням фактичних обставин, змісту правовідносин і посиланням на докази.

В резолютивній частині рішення суд робить висновок виключно щодо кожної з заявлених вимог — тобто щодо поділу майна. Вимоги про встановлення юридичного факту не забезпечують ефективного захисту прав у таких справах, а є лише підставою для їх вирішення.

2.2. В окремому провадженні — лише без спору між сторонами

Самостійний розгляд вимоги про встановлення факту спільного проживання допускається лише в порядку окремого провадження (розділ IV ЦПК України) і лише за умови відсутності спору між сторонами. Якщо під час такого розгляду виникне спір про право — суд зобов'язаний залишити заяву без розгляду та роз'яснити право на позов на загальних підставах.

3. Майно незареєстрованих партнерів: режим спільної сумісної власності

Велика Палата підтвердила застосування статті 74 Сімейного кодексу України: якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу і жоден із них не перебуває в іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності — якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На таке майно поширюються положення глави 8 СКУ щодо права спільної сумісної власності подружжя — тобто незареєстровані партнери мають рівні права на майно, набуте під час спільного проживання, і можуть вимагати його поділу на загальних засадах.

Ця позиція означає: правовий захист незареєстрованих партнерів у майновій сфері прирівнюється до захисту подружжя — за умови доведеності факту спільного проживання, спільного господарства та набуття майна в цей період.

4. Відчуження спільного майна без згоди: визнання недійсним чи компенсація?

4.1. Два альтернативні способи захисту

ВПВС чітко розмежувала два ефективні способи захисту при відчуженні спільного майна без згоди одного з подружжя:

• Визнання договору купівлі-продажу недійсним — застосовується, коли метою є повернення майнових прав та/або частки в спільному майні, у тому числі шляхом визнання права на частку та/або одночасного виділення частки в порядку поділу або встановлення порядку користування майном. Правовим наслідком є відновлення права спільної сумісної власності обох партнерів на відчужене майно.
• Стягнення грошової компенсації — застосовується, коли особа прагне отримати еквівалент вартості відчуженої частки, а не саме майно. Цей спосіб є ефективним без визнання правочину недійсним та без застосування реституції. Ключовим є встановлення ринкової вартості майна на час вирішення спору, яка може суттєво відрізнятися від ціни, за якою майно було відчужене.

4.2. Позиція у конкретній справі

У розглянутій справі квартира була відчужена кінцевій набувачці, яка на момент розгляду справи залишалась її власником. За таких обставин ВПВС визнала наявність підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним із поділом квартири — визнанням права власності на частку за кожним із колишнього подружжя. Аргумент про необхідність стягнення лише компенсації був відхилений, оскільки позивач прагнув повернення майнових прав на квартиру, а не отримання грошового еквіваленту.

5. Практичне значення для юристів

Сукупність розглянутих позицій ВПВС дозволяє сформулювати такі практичні висновки:

• Не включайте до позовних вимог окрему вимогу про встановлення факту спільного проживання — у позовному провадженні вона буде відхилена. Натомість включіть цей факт до підстав позову про поділ майна.
• Стаття 74 СКУ є самодостатньою правовою підставою для поділу майна незареєстрованих партнерів — жодних додаткових «легалізаційних» вимог не потрібно.
• Вибір між визнанням правочину недійсним і стягненням компенсації залежить від мети клієнта: повернути майно — визнання недійсним; отримати гроші — компенсація за ринковою вартістю на дату розгляду спору.
• При стягненні компенсації обов'язково замовляйте оцінку ринкової вартості майна на поточний момент — не на дату відчуження. Різниця може бути суттєвою і вирішальною для розміру присудженої суми.
• Доказова база у справах незареєстрованих партнерів має охоплювати: докази спільного проживання, спільного господарства і бюджету, а також докази набуття конкретного майна саме в цей період. Свідчення свідків, спільні документи, виписки з рахунків, листування — усе це є необхідним для успішного доведення підстав позову.

6. Висновки

Правові позиції Великої Палати Верховного Суду у сфері поділу майна формують чіткий та системний підхід до вирішення трьох ключових питань: процесуальної форми встановлення факту спільного проживання, правового режиму майна незареєстрованих партнерів та вибору належного способу захисту при відчуженні спільного майна.

Для практикуючих юристів ці позиції є обов'язковим орієнтиром при формуванні правової позиції та стратегії ведення справи. Їх ігнорування загрожує відмовою у задоволенні вимог із процесуальних підстав — навіть за наявності сильної доказової бази по суті спору.

Джерела

1. Постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 523/14489/15-ц. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116920101

2. Постанова Верховного Суду від 24 серпня 2022 року у справі № 125/2157/19 (щодо визнання недійсним договору vs стягнення компенсації).

3. Сімейний кодекс України: Закон України від 10 січня 2002 року № 2947-III (зі змінами). Стаття 74 (Майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю). Глава 8 (Право спільної сумісної власності подружжя).

4. Цивільний процесуальний кодекс України: Закон України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (зі змінами). Стаття 76 (Належність доказів). Розділ IV (Окреме провадження).